«јѕ»— » Ќј ћјЌ∆≈“ј’

(ƒумки, спроби подумати, спроби не думати, а також те, що визначаЇтьс¤ в псих≥атр≥њ ¤к Утимчасовий спок≥й думкиФ, записан≥ без системи, обробки, а так, ¤к приходили в голову)

Comme un fou se croit Dieu nous nous croyons mortels.
Delalande. Discours sur les ombres
------------------------------------------------
ѕод≥бно тому ¤к дурень вважаЇ себе Ѕогом,
ми вважаЇмо, що ми смертн≥.
ƒелаланд. "–озмови т≥ней "/ (франц.).

Ћюд¤м не треба правди або брехн≥. Ћюд¤м треба щаст¤.
¬. ¬инниченко
When I am grown to manТs estate
I shall be very proud and great
And tell the other girl and boys
Not to meddle with my toys.
R.L.Stevenson
 оли ¤ стану дорослим,
великим ≥ гордим,
то скажу вс≥м д≥вчаткам ≥ хлопчикам:
Ќе ч≥пайте моњх ≥грашок!
–.Ћ.—т≥венсон

ѕекло Ц це ≥нш≥.
∆. ѕ. —артр

" арнавал мусить тривати дал≥,
≥накше йому може настати к≥нець!"
ё.јндрухович

ћайже вс≥ античн≥ поети вважалис¤ богами.
ћитрофан ƒовгалевський

This is no fucking good.






        Х —енс Ї у будь-¤к≥й справ≥ ≥ немаЇ поза нею.

       Х –≥дко задоволенн¤, ¤ке ми отримуЇмо дл¤ себе сьогодн≥, переходить в завтра. ¬ин¤тком може бути лише вдало виконана творча робота.

       Х як багато серед моњх колег ≥ друз≥в пор¤дних людей. ≤ њх тим б≥льше, чим менше перев≥р¤Їш њх на пор¤дн≥сть.

       Х Ќаш≥ т.зв. прагненн¤ духу, ¤кими ми так пишаЇмос¤, част≥ше за все Ї лиш в≥дбитт¤м або продовженн¤м прагнень плот≥. јле р≥дко нам вистачаЇ розуму або см≥ливост≥ з≥знатис¤ в цьому.

       Х Ѕ≥льше половини думок людини спр¤мован≥ на власну персону. ј ¤кщо до цього додати думки про Умою с≥мТюФ, Умою роботуФ, Умоњх друз≥вФ ≥ т.п., де наперед випираЇтьс¤ займенник Ућќ™Ф, то цей в≥дсоток буде доб≥гати 100.

       Х Ќам н≥коли не даЇтьс¤ бажанн¤ чогось без того, щоб не була дана сила зд≥йснити це бажанн¤. “≥льки не завжди у нас вистачаЇ сили скористатись ц≥Їю силою.

       Х ≤деальне у¤вленн¤ про цей св≥т дане нам генетично. ÷е памТ¤ть про те, чого ми н≥коли не знали. ќсь чому ми приходимо в цей св≥т дл¤ того, щоб зм≥нити його.

       Х Beatles Ц це, ¤к молод≥сть. ¬они так≥ ж св≥тл≥ ≥ красив≥, ¤к вона. ѓх обличч¤ давно стали ≥конами, њх п≥сн≥ Ц г≥мнами. Beatles Ц це те, що н≥коли не повернетьс¤, ¤к молод≥сть. Beatles Ц це те, що залишитьс¤ з нами нав≥ки, ¤к памТ¤ть.

       Х ћожливо, ми жили ран≥ше ≥ будемо жити п≥сл¤ смерт≥. јле такого житт¤, ¤к це, у нас н≥коли не було ≥ не буде. ÷е наш шанс в≥дбутис¤. “имчасовий шанс, щоб в≥дбутис¤ нав≥ки. ≤, здаЇтьс¤, краще п≥сл¤ цього житт¤ померти, ан≥ж ц≥лу в≥чн≥сть шкодувати, що його витратив так бездарно.

       Х Ќаша  онституц≥¤ написана ол≥вцем.

       Х јнекдот Ц це законсервований жарт. …ого особливо полюбл¤ють розказувати т≥, хто не здатен жартувати живцем.

       Х ѕередчутт¤ слова Ц це перв≥сний хаос, бентежна сум≥ш з неоформлених думок, Уперед-сл≥вФ, емоц≥й, до ¤коњ треба докласти зусиль, щоб перетворити на м≥крокосмос, треба раз-у-раз п≥рнати в це тривожне, хворобливе в≥дчутт¤ за черговим словом, фразою. ÷е копирсанн¤ у власн≥й душ≥, це зануренн¤ в безв≥сть Ц малоприЇмне ≥ т¤жке. …ого часто хочетьс¤ ¤кнайшвидше облишити, уникнути розТ¤тренн¤ емоц≥й ≥ болючого вживанн¤ в образ задл¤ пошуку його словесноњ форми. ≤нод≥ або гасиш його у соб≥, або, вихопивши зв≥дти пару р¤дк≥в, т≥каЇш зв≥дти.

       Х якщо художн≥й тв≥р розгл¤дати ¤к д≥ахронне поЇднанн¤ тексту та його рецепц≥њ, то художн≥й тв≥р з часом зм≥нюЇтьс¤, поглиблюЇтьс¤ або й стаЇ ≥ншим.

       Х ¬игадувати щораз нов≥ в≥рш≥, знаходити весь час дл¤ них нов≥ словаЕ ≤ усе це дл¤ того щоб передавати одн≥ й т≥ ж почутт¤? „и не прост≥ше щоразу писати новий в≥рш з≥ старими словами?

       Х ”  урськ≥й област≥ ми пили пиво УѕикурФ. ≤ лише через к≥лька дн≥в мен≥ сказали, що означаЇ ц¤ дивна назва. ÷е усього-на-всього Ц Упиво курськеФ. ÷≥каво було б, ¤кби сумське пиво скоротили до такоњ ж назви.

       Х ” нењ були так≥ худ≥ ноги, що вона соромилась њх носити.

       Х ”чительки пудр¤тьс¤ крейдою.

       Х “≥ло чолов≥ка Ї мотивац≥Їю його душ≥, т≥ло ж≥нки Ї мотивац≥Їю вчинк≥в чолов≥ка.

       Х ћитцев≥ завжди т≥сно у в≥дведеному йому Ѕогом житт≥, в≥н увесь час намагаЇтьс¤ вийти за його меж≥. ќдна категор≥¤ митц≥в власноруч хоче його перервати, ≥нша Ц хоче пережити себе у своњх твор≥нн¤х. ”се заради того, щоб не жити у своЇму житт≥.

       Х ∆урнал≥стика ≥ поез≥¤. “е, що журнал≥ст шукаЇ зовн≥, поет Ц всередин≥.

       Х ѕоетичне Унатхненн¤Ф автора не маЇ реального в≥дношенн¤ до справжнього натхненн¤, ¤кщо воно не переходить у читацьке натхненн¤.

       Х ўо лежить в основ≥ мистецького акту? –ад≥сть творенн¤ чи страх небутт¤? —акральне бажанн¤ створити щось нове ≥ прекрасне чи профанне прагненн¤ за¤вити про себе ≥ цим уникнути небутт¤, обдурити смерть? јбо банальне марнославство? «даЇтьс¤, коли авторов≥ було б заборонено ставити власне ≥мТ¤ на своЇму творов≥, то жодного нового твор≥нн¤ не зТ¤вилось би.

       Х —мисл У—т≥ниФ ј. ѕаркера в останньому вибухов≥, в≥д ¤кого ¤ щоразу здригаюс¤. я завжди знав це. јле ¤ трактував його ¤к зруйнуванн¤ ѕ≥нком зведеноњ навколо нього жорстокоњ ≥ божев≥льноњ ст≥ни. јле ви¤вл¤Їтьс¤ зруйнуванн¤ Ц це вирок суду ( Уза зневажанн¤ матер≥ ≥ дружиниФ Ц перегук з≥ У—торонн≥мФ  амю). —лова судд≥: У ћен≥ в≥домий тв≥й страх. ≤ тому ¤ накажу зруйнувати ст≥ну. ≤ ти постанеш перед такими, ¤к тиФ.

       Х ћи могли б дозволити соб≥ бути тим, ким ми Ї, але п≥вжитт¤ ми соромимось своњх батьк≥в, а п≥вжитт¤ Ц д≥тей.

       Х —лухаючи тувинський горловий сп≥в, ¤ подумав, що це голос природи, мабуть так вона кричить. ≤ не в≥д болю чи радост≥, а в≥д в≥дчутт¤, що вона живе.

       Х ўо лежить в основ≥ мистецького акту? –ад≥сть творенн¤ чи страх небутт¤? —акральне бажанн¤ створити щось нове ≥ прекрасне чи профанне прагненн¤ за¤вити про себе ≥ цим уникнути небутт¤, обдурити смерть? ћожливо, ми жили ран≥ше ≥ будемо жити п≥сл¤ смерт≥. јле такого житт¤, ¤к це, у нас н≥коли не було ≥ не буде. ÷е наш шанс в≥дбутис¤. “имчасовий шанс, щоб в≥дбутис¤ нав≥ки. ≤, здаЇтьс¤, краще п≥сл¤ цього житт¤ померти, ан≥ж ц≥лу в≥чн≥сть шкодувати, що витратив його так бездарно.

       Х „итач потребуЇ болю не менше, н≥ж автор. ÷е зам≥нник, ерзац справжнього стражданн¤, катарсис, заради ¤кого шукають пор¤тунку в д≥апазон≥ в≥д мелодрами до високоњ трагед≥њ.

       Х ўо сп≥льного м≥ж пол≥тикою ≥ поез≥Їю? як перша, так ≥ друга Ї мистецтвом правильного вживанн¤ сл≥в.

       Х ѕриЇмно в≥дмовити спокус≥. ЌеприЇмно, коли вона не зТ¤вл¤Їтьс¤.

       Х –има Ц це гра м≥ж автором ≥ читачем на перев≥рку Ц хто дурн≥ший.  оли читач вгадуЇ наступну риму, в≥н в≥дчуваЇ себе розумн≥шим. «адача автора Ц вигадувати св≥ж≥ рими, аби читач не зм≥г його переграти.

       Х якось один нац≥онал≥ст закинув мен≥, що в≥н, на в≥дм≥ну в≥д мене, твердо стоњть на патр≥отичних позиц≥¤х. Ќа що ¤ в≥дпов≥в, що в≥н, по-моЇму, лежить на них. ¬≥н замисливс¤ ≥ п≥сл¤ паузи сказав: Уя стою на них лежачиФ.

       Х ƒжерелом права Ї мораль сусп≥льства.(?)

       Х ѕро розрив УвисокогоФ мистецтва ≥ УнародногоФ. “омас ћанн у Уƒоктор≥ ‘аустус≥Ф писав: Ући розмовл¤Їмо про поЇднанн¤ авангардного з народним, про усуненн¤ пр≥рви м≥ж майстерн≥стю ≥ приступн≥стю, високим ≥ низьким, ¤кого до певноњ м≥ри дос¤г був романтизм, ≥ л≥тературний, ≥ музичний, а п≥сл¤ цього глибока межа ≥ в≥дчуженн¤ м≥ж добрим ≥ легким, поважним ≥ розважальним, передовим ≥ загальноприступним знову стали долею мистецтваФ. ÷¤ пр≥рва в≥д того, що автори, створюючи щоразу б≥льш вибаглив≥ за формою ≥ глибш≥ за зм≥стом твори, п≥дн≥мають планку сприйн¤тт¤ художньоњ л≥тератури. ѕерес≥чний читач не встигаЇ за цим розвитком, не працюЇ над собою, ≥ йому стають все менш ≥ менш приступними твори л≥тератури, ¤ку все част≥ше починають ≥менувати УвисокоюФ, оск≥льки читач знаходитьс¤ нижче за нењ. ƒос¤гненн¤ романтизму по зникненню пр≥рви ¤вно переб≥льшен≥. ѕовною гармон≥Їю над≥лен≥ лише фольклорн≥ твори. ј романтизм, залучивши з фольклору трохи форми, трохи зм≥сту, швидше ≥м≥тував цю Їдн≥сть м≥ж УпередовимФ ≥ УприступнимФ. ѕроблема розриву обумовлена самим розвитком мистецтва ≥ Ї неминучою. ≤ це швидше проблема не автора, а читача, не митц¤, а народу, його загальнокультурного розвитку Ц чим вище буде цей розвиток, тим меншою буде пр≥рва.

       Х ћи повс¤кчас говоримо про те, що талановит≥й молод≥ сл≥д допомагати, але навр¤д чи хто замислювавс¤, що ген≥й може замешкати поруч ≥з злод≥йством не лише у зр≥лому в≥ц≥, а й у н≥жному, ≥ п≥дтримуючи талановитого юнака, ти п≥дтримуЇш майбутнього талановитого нег≥дника, ≥ через тебе пройде в св≥т зло.

       Х —ьогодн≥ Їдиним ристалищем, де чолов≥к може себе реал≥зувати Ї б≥знес, грош≥, гендл¤рство, але аж н≥¤к не сфера високого мистецтва.

       Х ћитець творить в стан≥ психолог≥чноњ нестаб≥льност≥, ≥ акт творенн¤ Ц це пошук стаб≥льност≥, пошук в≥дпов≥д≥.

       Х Ѕес≥да Ц задоволенн¤, нев≥доме у пров≥нц≥њ.

       Х ¬ одному з опов≥дань, здаЇтьс¤ Ѕорхеса, йдетьс¤ про людину, ¤ка все житт¤ малювала тигр≥в, ≥ усл≥д йому говорили: он п≥шов малювальник тигр≥в. ”се житт¤ ¤ уникав ч≥тких деф≥н≥ц≥й (¤к ƒон ’уан  астанеди), але надходить час, коли ¤ б вол≥в почути щось под≥бне.

       Х «даЇтьс¤ герой сучасноњ украњнськоњ прози, коли б говорив латиною, вигл¤дав би природн≥ше, н≥ж коли говорить, на вимогу автора-пуританина, раф≥нованою украњнською л≥тературною мовою.

       Х якби ¤ гул¤в ≥з зашморгом на шињ Ц ¤ би тод≥ б≥льше в≥дпов≥дав вашому у¤вленню про Упоета траг≥чного звучанн¤Ф?

       Х  оли ¤ написав св≥й У√алапагосФ ≥ вважав, що лише дл¤ мене цей остр≥в прекрасне м≥сце, щоб заслати туди свого геро¤, ¤ ¤кось в≥дкрив Ўереха ≥ прочитав ось це: ¬енец≥йський симпоз≥й доб≥г свого к≥нц¤. јле прийдешнЇ блискучих в≥днов тепер у досв≥дчених руках синьйора ƒаппертутто (в переклад≥ пана —кр≥зь). ѕропоную вс≥ нерозв'¤зан≥ конфл≥кти й позви передати на р≥шенн¤ наступного симпоз≥ю. який в≥дбути на остров≥ √алапагос. « його тис¤чею к≥лометр≥в до найближчого суходолу. « його 1649 ос≥б населенн¤ (не рахуючи —таха ѕерфецького, ¤кий, ¤к подейкують, маЇ там перебувати). Ќе ≥стотно, що не л≥тають туди л≥таки, не плавають пароплави, нема там готел≥в. “аж Ї там, натом≥сть, напевне, чудово збережена порода своњх власних, неповторних чорт≥в. ≤ Ч не менш важливо Ччерепах...ƒо наступного симпоз≥ю, до зустр≥ч≥ над “ихим океаном, до чортовинн¤ на „ерепаших островах Ч бо galapagos означаЇ по-еспанськи (з вашого дозволу не ≥спанськи) черепахи (американську породу черепах), а образ черепах веде нас до у¤вленн¤ пов≥льности, а пов≥льн≥сть веде нас до теор≥њ коханн¤ в ћ≥лана  ундери, а ћ≥лан  ундера з його теор≥Їю коханн¤ Ч до балету јнгел≥на ѕрельжокажа, ≥ так усе починаЇтьс¤ спочатку. A rivederci a Galapagos! Hasta la vista a Galapagos! (ёр≥й Ўерех-Ўевельов, Ќью-…орк, 1996). ..≤ зрозум≥в, що √алапагос уже стоптали зграњ, табуни, стада л≥ричних героњв. ј шкода...

       Х ƒевальвац≥¤ слова Ц ось справжн¤ причина тероризму. ¬еличезний пот≥к ≥нформац≥њ, ¤кий щодн¤ давить на людину, атрофуЇ њњ орган слуху. ÷ю лавину сл≥в вихлюпують на нас, переважно, «ћ≤, ≥ щоб пробитис¤ кр≥зь нього, щоб достукатис¤ до людей, щоб донести ≥дею Ц терористи вимушен≥ продукувати г≥пер≥нформац≥ю Ц а нею завжди Ї смерть, загибель ¤комога б≥льшоњ к≥лькост≥ людей. ≤ надал≥, чим б≥льшим буде пот≥к ≥нформац≥њ, у ¤кому кожне окреме слово буде все дал≥ девальвувати, тим до б≥льш жорсток≥ших форм терору будуть змушен≥ вдаватис¤ терористи.

       Х  оли даруЇш свою книгу комусь, то завжди той напол¤гаЇ на дарчому написов≥, ≥ це змушуЇ думати, що напис-присв¤та б≥льше важить дл¤ нього, н≥ж тво¤ книга, оск≥льки пр¤мо торкаЇтьс¤ його, ув≥чнюЇ його в писаному слов≥.

       Х ≤де¤ дл¤ нового зб≥рника: кожен в≥рш Ц це репл≥ка одного ≥з учасник≥в вертепу (ћар≥њ, ≤рода, смерт≥, чорта, козака, цигана, —праведливост≥, —в¤тост≥ тощо).

       Х ѕроблема навколо моЇњ книги Ц це проблема визначена ще у 20-х: Уѕросв≥та чи ™вропа?Ф ’вильовий каже: У√еть в≥д ћоскви!Ф Ќаша л≥тература завжди залишалась колон≥альною (в д≥апазон≥ в≥д антиколон≥альних дуль до осп≥вувальних звеличень). ќдн≥ ридма ридали: Ф—лавс¤!Ф, ≥нш≥ квилили-проквил¤ли: У√аньба!Ф. ≤ зараз, коли виросло нове покол≥нн¤, ¤ке не знало щаст¤ жити у Увелик≥й багатонац≥ональн≥й с≥мТњФ, важко по¤снити, що в Ућосков≥ад≥Ф јндруховича не йдетьс¤ про реальне м≥сто ћосква, що ћосква Ц це радше ≥де¤, це та кул¤ в голов≥ кожного украњнц¤ (¤к у ќтто фон ‘.), ¤ку в≥н хот≥в, та не може видалити. јле ≥ зараз не варто думати, що кул≥ вже там немаЇ, або що кул¤ перестала бути кулею. я не хочу, щоб в середин≥ моЇњ творчост≥ сид≥ла кул¤ ћоскви, щоб ¤ щось њй доводив, спростовував њњ ≥снуванн¤, або, навпаки, п≥дтверджував. я Ц сам по соб≥. “е, що пишу ¤, ≥манентне мен≥ самому. я кажу: У√еть в≥д ћоскви!Ф

       Х ¬ Уƒон ∆уан≥ проти ƒонни јнниФ (за Ћесею ”крањнкою) Ї три потенц≥йних нос≥¤ коханн¤ Ц ƒолорес, јнна ≥ ∆уан, ¤к≥ повинн≥, здаЇтьс¤ ви¤вити Ћюбов ¤к таку, проте кожен ¤вл¤Ї нам не ст≥льки любов, ск≥льки запереченн¤ њњ, чи, швидше збоченн¤, перверс≥ю. «агалом, кожен веде себе, ¤к здорова людина. ¬решт≥-решт, вони ≥ Ї здоровими, оск≥льки вони Ї сама хвороба. ƒолорес Ц жертовний мазох≥зм, де в≥д стражданн¤ б≥льше задоволенн¤, н≥ж в≥д коханн¤. ¬ лексикон≥ ƒонни јнни слова УлюбовФ не ≥снуЇ взагал≥. ¬≥д фл≥рту, в ¤кому немаЇ коханн¤, а Ї самозакохан≥сть, вона у друг≥й д≥њ переходить до практичного ≥ цин≥чного використанн¤ ƒон ∆уана в ¤кост≥  омандора. ќбминаючи любов, не с¤гнувши њњ, вона переходить до корисливого паразитуванн¤ на н≥й. ≤ третЇ спод≥ванн¤ дл¤ нас Ц ƒон ∆уан Ц любовТю називаЇ таЇмне зл¤ганн¤ в гротах ≥ на кладовищах, куди заманюЇ зголодн≥лих синьйор, ≥ через цю хтив≥сть, н≥би-то, повинен був би прийти до справжнього коханн¤, але приходить до своЇњ руйнац≥њ: јнна, робл¤чи з нього  омандора, вбиваЇ у ньому ƒон ∆уана, оск≥льки в≥н не вм≥Ї жити ≥накше Ц ≥ гине, швидше, метафорично, оск≥льки стаЇ ≥ншим, ким завгодно Ц пТ¤ницею, жебраком, ченцем, командором, врешт≥-решт, але ¤к ƒон ∆уан в≥н вмираЇ. ÷¤ пТЇса, ¤ка повинна була б бути пТЇсою про пристрасть, коханн¤ Ц стала пТЇсою про руйнац≥ю особистост≥, про смерть людей, ¤к≥ не вм≥ли кохати ≥ цим знищили одне одного. Уƒе ¤? ћене немаЇ!Ф Ц ось ф≥нал ≥ пТЇси, ≥ њх спроб коханн¤.

       Х ƒо новели: ÷ього чергового поставили давно. —початку в цю к≥мнату планували провести телефон пр¤мого звТ¤зку, але пот≥м щось зм≥нилос¤, а розпор¤дженн¤ про призначенн¤ чергового вже ≥снувало ≥ його в≥дм≥н¤ти не стали, б≥льше того з часом зм≥нили на озброЇного охоронц¤, ¤кий обер≥гав порожню к≥мнату, в ¤к≥й н≥коли н≥чого не було.

       Х „овен плинного часу, стань перед≥ мною!

       Х  оли у  арамз≥на попросили знайти одне слово дл¤ визначенн¤ –ос≥њ, в≥н сказав: У¬оруютФ. √адаю, що це слово Ї також ≥ визначенн¤м ”крањни. –≥зниц¤ лише в додатковому уточненн≥ Ц хто краде ≥ в кого. У¬оруем мыФ ≥ У¬оруют у насФ Ц ось р≥зниц¤ м≥ж –ос≥Їю ≥ ”крањною. ≤стор≥¤ ”крањни Ц це реЇстр украдених у нењ речей.

       Х ≤нод≥ в дзеркал≥ ¤ бачу свого батька. ≤ це мене л¤каЇ.

       Х Ѕ≥льш≥сть кер≥вник≥в здатн≥ вправно керувати лише ц≥вкою своЇњ сеч≥.

       Х …ому наснивс¤ ¤кийсь детектив, коли в нього ¤кийсь тип стр≥л¤Ї з п≥столета, а в≥н виймаЇ св≥й п≥столет, а той Ц такий маленький, маленький, ≥ кул≥ так≥ слабк≥, що не дол≥тають до нього. –анком вона сказала, що можливо, сл≥д подивитис¤ у ‘рейда. «розум≥вши њњ нат¤к, в≥н промовив: - я прекрасно знаю, що у багатьох п≥столети б≥льш≥ за м≥й, але ¤ певен, що ще у б≥льшоњ частини чолов≥к≥в њх п≥столет у пор≥вн¤нн≥ з моњм, - в≥н замисливс¤ на хвильку, - зовс≥м не п≥столет.

       Х ѕоруч них на трав≥ загор¤ло троЇ малол≥тн≥х бешкетник≥в, ¤к≥ грали в карти. –аптом один вигукнув: У√л¤ньте, що в мене було в нос≥Ф. ƒвоЇ ≥нших зразу ж нахилилис¤ ≥ серйозно вивчили те, що њм пропонувалос¤. јле не знайшовши у цьому н≥чого такого, що не бувало би в њх носах, вони повернулис¤ без будь-¤ких коментар≥в до гри. У÷е прекрасний вар≥ант дл¤ бес≥ди в компан≥њ,Ф Ц сказав в≥н. У“ак, до того ж це великий ступ≥нь дов≥ри,Ф Ц в≥дпов≥ла вона.

       Х ћовчанка зат¤глас¤. ÷игарка в його пальц¤х догорала.

       - ¬се, що з нами в≥дбуваЇтьс¤ - це нагорода або покаранн¤ за минуле, - сказав в≥н, Ц я не знаю, що Ц ти?

       - ўо ти хочеш цим сказати, Ц тихо промовила вона.

       - Ќ≥чого. ѕросто хот≥в заповнити паузу.  оли люди довго мовчать, вони починають розум≥ти одне одного. ≤ тод≥ зТ¤вл¤ютьс¤ слова. ≤ њх завданн¤ Ц зруйнувати ≥люз≥ю розум≥нн¤.

       Х - я не можу, - вона спробувала роз≥мкнути його об≥йми. Ц ÷е неправильно. я так не можу.

       - “ак, ¤ згоден, - гар¤че прошепот≥в в≥н , ц≥луючи њй шию. Ц я поважаю твоњ принципи, ¤ п≥дтримую твою точку зору, ¤ готовий шанувати твоњ упередженн¤. я буду молитис¤ на них... але завтра... ранком.

       Х Ћюдина потребуЇ визначеност≥. ¬ науц≥, ≥стор≥њ, житт≥, коханн≥. ’оче, щоб все було в≥доме, зрозум≥ле, точно визначене. јле повне визначенн¤ заперечить все в≥доме до цього. “ому, прагнучи св≥домо визначенн¤, несв≥домо ми уникаЇмо його, в≥дчуваючи, що визначенн¤ Ц це смерть. Ќевизначенн¤ або, точн≥ше, неповне визначенн¤ Ц ось Їдиний шл¤х, ¤кий р¤туЇ нас.

       Х Уѕарфумер. ≤стор≥¤ одного вбивц≥Ф ѕатр≥ка «юск≥нда Ц стара казка на новий лад. ∆ан-Ѕатист √ренуй Ц вар≥ац≥¤  рих≥тки ÷ахеса.

       Х ѕосеред парковоњ гал¤вини вис≥ла на мотузочц≥ стр≥лка з написом УтуалетФ ≥, погойдуючись в≥д коливанн¤ в≥тру, показувала в р≥зн≥ боки.

       Х ћи здаЇмось соб≥ такими, ¤кими нас бачать ≥нш≥ (Ѕорхес). «араз мене н≥хто не бачить. ≤ у мене Ї щаслива можлив≥сть самому створювати ≥люз≥њ з приводу того, хто ¤.

       Х –ок-н-рол грають дл¤ того, щоб когось трахнути, сказав ¤кось один рок-≥дол. ј поез≥¤?.. ћал¤рство?.. “еж дл¤ того ж?

       Х Ќаш л≥ричний герой Ц це гарний хлопець, бо такими вважаЇмо себе ми. ≤ таким же вважаЇ себе читач. јле щоб д≥йсно схвилювати його ≥ вз¤ти його за ¤йц¤ Ц треба вийти за ц≥ рамки.

       Х ўо ¤ думаю про ƒень незалежност≥.
                                                                   (“ези виступу на обласному рад≥о (2002р.)
        олись ¬асиль —тус написав Ућен≥ нема ¬≥тчизниФ. «араз Ї ≥ ¬≥тчизна, ≥ њњ незалежн≥сть, ¤ку нам невиборено подарувала дол¤. ≤ Ї ƒень незалежност≥, ¤кий дл¤ б≥льшост≥ демократ≥й Ї њх найголовн≥шим св¤том. ƒл¤ нас Ц ц¤ традиц≥¤ ще т≥льки народжуЇтьс¤. ћи ще повинн≥ наповнити њњ ≥ економ≥чним, ≥ пол≥тичним, ≥ св¤тковим зм≥стом. “реба продовжувати пошук найб≥льш в≥дпов≥дних цьому св¤ту конкурс≥в, програм, проект≥в. ’очетьс¤ висловити св≥й жаль з приводу того, що не в≥дбулась цього л≥та (бо не була проф≥нансована) запланована нами фольклорно-етнограф≥чна експедиц≥¤ до –ос≥њ, ¤ка проводитьс¤ студ≥Їю УќрфейФ ≥ ¤ка планувалась ¤к щор≥чна Ц по вивченню украњнських поселень у –ос≥њ. ќсобливо у цей р≥к Ц р≥к ”крањни у –ос≥њ. ѕроте зараз повинна вийти мо¤ друга поетична зб≥рка Ц ≥ це теж дл¤ мене часточка св¤та Ќезалежност≥, ¤ке нам ще наповнювати ≥ наповнювати ¤к гарний м≥х добрим вином.
       «а останн≥ дес¤тил≥тт¤ криза економ≥чна викликала кризу духовну. “аке пон¤тт¤ ¤к патр≥отизм девальвувало, стало немодним. Ћегко любити свою крањну, коли вона тебе смачно годуЇ ≥ н≥жно пестить. ј зараз Ц часи випробувань ≥ дл¤ ”крањни ≥ дл¤ њњ народу.
       ƒн¤ми на одному з рос≥йських телеканал≥в подививсь шматок ¤когось сер≥алу, де двоЇ, здаЇтьс¤ рос≥¤н, розмовл¤ють в ≤зрањл≥ з рабином, колишн≥м вих≥дцем з —–—–. ≤ в≥н увесь час повторюЇ: Уќдеса, –ос≥¤, ќдеса, –ос≥¤.Ф ј вони йому: Уќдеса це украњнське м≥стоФ. Уяк?Ф - дивуЇтьс¤ рабин. У”крањна стала незалежноюФ, - кажуть йому. «дивований Їврей ≥де в≥д них ≥ сам соб≥ говорить: У”крањна стала незалежною. “реба розказати ввечер≥ цей прикол своњй ж≥нц≥Ф “ак що дл¤ когось це Ї приколом, дл¤ когось небажаним фактом, а дл¤ мене Ц можлив≥стю само≥дентиф≥куватис¤. ћожливо це видастьс¤ комусь см≥шним ≥ нањвним, але мене гр≥Ї причетн≥сть до ”крањни, њњ народу, ≥стор≥њ, культури. ѕро мою першу зб≥рку У∆иттЇпис зм≥њФ говорили, що в н≥й багато ≥нтернац≥ональних образ≥в, св≥тових мотив≥в ≥ легко п≥дводили до висновку, що справжн≥й поет Ц понад нац≥¤ми. ѕроте ¤ завжди повторював, що ¤ в≥дчуваю себе украњнським поетом, моЇ кор≥нн¤ в нац≥ональному, а г≥лки вже можуть рости хоч в кельтський фольклор, а хоч у французький модерн. я т≥шус¤ тим, що в нин≥шн≥й глобальн≥й деф≥н≥ц≥њ ¤ само ≥дентиф≥кую себе украњнцем. ÷е мене визначаЇ, привТ¤зуЇ до чогось глобального. Ѕез ”крањни Ц ¤ полова п≥д в≥тром. ”крањна Ц це не лише влада, держава, територ≥¤. ”крањна Ц це покол≥нн¤ ≥ покол≥нн¤ украњнц≥в Ц в≥д трип≥льц≥в, русич≥в, козаччини, моњх д≥д≥в ≥ прад≥д≥в Ц до мого сина. ≤ ц¤ частка ”крањни Ц в мен≥ ≥ в ньому.
       “ому св¤ткуймос¤ Ц бо ми того варт≥!
       (÷ей виступ був написаний дл¤ передач≥ ¬олодимира ѕровороцького, ¤кий за два тижн≥ по тому траг≥чно загинув).

       Х  нига ќл≥ ЅЇл¤Ївоњ, ¤ку ¤ редагую, маЇ назву У„ервон≥ пахощ≥ г≥ркого ладануФ. У„ервон≥ пахощ≥ г≥ркого ЋаденаФ Ц так з чорним гумором перейменована вона була Уорфењвц¤миФ у дн≥ р≥чниц≥ трагед≥њ 11 вересн¤.

       Х Ќе все з того, що ми пригадуЇмо, сталос¤ з нами насправд≥.

       Х УЅлагих ночей в придачу к добрым дн¤м!Ф (Ўексп≥р) Ц що може бути краще?

       Х ƒе¤к≥ ревнител≥ УсправжньоњФ украњнськоњ мови б≥жать попереду парот¤га Ц коли ще нововведенн¤ не стали набутком масового вживанн¤, вводити њх у мову рад≥о, “Ѕ ≥ газет видаЇтьс¤ безглуздою дурницею Ц на кшталт: м≥л≥ц≥¤нти зупинили авт≥вку, спорт≥вц≥ б≥гли маратон (з мови ведучого новин на —“Ѕ).

       Х „ому кожен, нав≥ть найзадрипан≥ший, поет вважаЇ, що його устами говорить бог, ≥ що його натхненн¤ маЇ божественну природу? ўодо мене особисто, то ¤ маю велик≥ сумн≥ви, чи сказав щось моњми устами бог. якби це було так, то ¤ б у ньому сильно розчарувавс¤.

       Х якось у чолов≥ч≥й компан≥њ. Уя дав об≥тницю не займати д≥вчат ≥ берегти в≥рн≥сть дружин≥. јле зараз ¤ вир≥шив трахати усе, що рухаЇтьс¤Ф Ц сказав в≥н.
       ≤ зразу ж к≥лька голос≥в вигукнули: У’лопц≥, не рухайтесь!Ф

       Х ѕоез≥¤ Ц це томлив≥ рефлекс≥њ, ¤к≥ приймають артистичн≥ форми.

       Х ћ≥ж творчим задумом ≥ к≥нцевою його реал≥зац≥Їю Ц твором Ц завжди ≥снуЇ в≥дстань (щ≥лина, ущелина, пр≥рва), а м≥стком повинна стати майстерн≥сть автора.

       Х јж ген з-за гори ≥дуть каравани дощ≥в...

       Х √оловним дл¤ людини Ї њњ ц≥л≥сн≥сть, повнота. “ому ту порожнечу, ¤ка всередин≥ нас, ми прагнемо заповнити ус≥л¤ким др≥бТ¤зком, часто не знаючи щó дасть нам цю повноту бутт¤.

       Х Ќаукова ≥стина Ц це лише одна з р¤ду г≥потез, ¤ка стала пануючою. ≤стина Ц це осв¤чена г≥потеза.

       Х „и виправданим Ї запозиченн¤ в творчост≥? “ак, коли йдетьс¤ про д≥алог культур, епох, митц≥в. “ворч≥сть Ц це розмова автора з давн≥ми, сучасними ≥ прийдешн≥ми митц¤ми. √ерметичн≥сть, ≥зольован≥сть Ц це сп≥лкуванн¤ н≥мого з глухими.

       Х ўоразу включаючи телев≥зор, бачу ¤кусь програму, де внизу пост≥йний п≥дпис У¬они не знають, що њх зн≥маютьФ. ѕеремкнувши на ≥нший канал, ¤ подумав, що варто тепер написати Ц У¬они не знають, що њх не дивл¤тьс¤Ф.

       Х Уѕочему ¤ Ц самое м¤гкое Ц сделана из твоего самого твердого Ц из ребра? ѕотому что у теб¤ нет ничего такого твердого, что не становилось бы м¤гким Ц во мнеФ. ¬ера ѕавлова

       Х ∆урнал≥стика Ц це деструкц≥¤ етики.

       Х Ќа фресках —иньорелл≥ в собор≥ ќрв≥Їто зовн≥шн≥сть јнтихриста наближена до вигл¤ду ’риста. —правжнЇ зло завжди приймаЇ вигл¤д добра.

       Х ѕоет завжди ≥снуЇ серед глухих. ѕроте, читаючи через перекладача-дактилолога своњ в≥рш≥ справжн≥м глухим, ¤ не в≥дчув њхньоњ глухоти.

       Х я розпов≥дав про св≥й досв≥д сп≥лкуванн¤ з глухими, ¤ких тактовно намагаютьс¤ називати УслабослышащиеФ. Уя тоже выступала перед слабослышащимиФ Ц сказала ћ. У ак слабоговор¤ща¤Ф Ц з притаманною њй уњдлив≥стю додала ™.

       Х Ц “иповий зм≥ст в≥рша початк≥вц¤: У“и п≥шов, а ¤ пов≥силасьФ, - розпочав ¤. У“и вернувсь, а ¤ зн¤ласьФ, - зак≥нчив ќ. —.

       Х «апрошую до раю, мене звати ƒанте...

       Х ѕри демократ≥њ влада повинна належати мудрим, а не попул¤рним.

       Х ¬ одн≥й з рос≥йських телереклам (про необх≥дн≥сть придбанн¤ нового географ≥чного атласу) космонавт п≥сл¤ довгого польоту падаЇ з неба на чиЇсь подв≥рТ¤ ≥ ц≥луЇ землю з криками Уќ, матушка, –осси¤!Ф УЌе –ос≥¤, а ”крањнаФ, - каже т≥тка з грабл¤ми. -Уј х≥ба ”крањна Ц не –ос≥¤?Ф -У–ос≥¤ Ц це –ос≥¤, ”крањна Ц це ”крањнаФ. “од≥ спантеличений космонавт ловить курку ≥ питаЇ в нењ: У“и Ц курка?Ф ƒл¤ п≥дкресленн¤ алог≥чност≥ ≥ повного безглузд¤ украњнськоњ самост≥йност≥ рос≥йською великодержавною св≥дом≥стю з граничним цин≥змом поруч поставлен≥ сумн≥ви про сутн≥сть курки ≥ ”крањни: У”крањна лише тод≥ перестане бути –ос≥Їю, коли курка перестане бути куркоюФ, бо Укурка Ц не птиц¤, ”крањна Ц не крањнаФ.

       Х Ѕагатосл≥вТ¤ Ц ось чим часто гр≥шать початк≥вц≥. Ќим вони намагаютьс¤ заповнити порожнечу м≥ж думками. ’оча достатньо буваЇ одного реченн¤, в ¤кому скручено к≥лька довжелезних думок: У‘евраль. ƒостать чернил и плакатьФ. ј друге Ц це в≥дсутн≥сть поетичного образу. ћожна сказати: У¬ садах в≥дцв≥тають останн≥ айстриФ, а можна ¤к Ћ≥на  остенко: Уќстанн≥ айстри гор≥лиць зайшлис¤ болемФ. ѕроте бувають образи, ¤к≥ не читаютьс¤ розумом, а швидше в≥дчуваютьс¤ ≥нтуњц≥Їю. ” ќ.–учки ¤ так ≥ не збагнув, що це за Упов≥ньФ, ¤ка Уприйде по щаст¤ твоЇФ. ÷е - стих≥¤, демон, ж≥нка? Ўвидше, ¤ й не хочу цього розум≥ти, ¤ лише в≥дчуваю, ¤к цей образ кидаЇ тьм¤не, мерехтливе св≥тло на хтон≥чний страх перв≥сноњ людини перед стих≥Їю, демоном, ж≥нкою. ≤ цей страх все ще живе в кожному чолов≥ков≥, бо кожна ж≥нка Ц це ще й демон ≥ стих≥¤.

       Х ќбраз може бути присутн≥м, але не названим: У¬есна запахла димом. ƒозбирала // я зимну нелюбовФ.(ё.Ѕурковська) ” цих р¤дках в≥дчуваЇтьс¤ дим весн¤них багать, де горить тор≥шнЇ лист¤, ≥ куди вона кидаЇ свою УзимнуФ (не зимню!) УнелюбовФ. јле ц≥ spring fires (майже Autumn fires —т≥венсона) так ≥ не назван≥.

       Х Ќевчасно вийшов з творчого екстазуЕ

       Х ќсмисленн¤ творчого задуму у автора Ї в б≥льш≥й м≥р≥ ≥нтуњтивним, а к≥нцевий етап Ц тв≥р Ц авторов≥, ¤к ≥ читачев≥ ще належить зрозум≥ти. ≤ автор в ≥нтерпретац≥њ власного твору не маЇ жодних переваг перед читачем .  оли в≥н намагаЇтьс¤ ≥нтерпретувати власний текст Ц в≥н стаЇ в один р¤д з ≥ншими читачами. ≤ нав≥ть, ¤кщо в≥н зможе знайти в≥дпов≥дь, на сакраментальне питанн¤: Уўо ж хот≥в ¤ сказати в цьому твор≥?Ф, то це не буде ≥стина в к≥нцев≥й ≥нстанц≥њ, а лише один вар≥ант ≥з герменевтичноњ парадигми.  оли ¤ спробувати ≥нтерпретувати власний У√алапагосФ, то моњ багатостор≥нков≥ герменевтичн≥ в≥з≥њ, не наблизили мене до розум≥нн¤ власного тексту, а стали спробою створенн¤ новоњ творчоњ модел≥. я почав створювати на баз≥ ≥снуючого тексту новий художн≥й текст, але вже засобами науки.

       Х „ас ф≥лософ≥в минув. Ќастав час кандидат≥в наук ≥ асп≥рант≥в.

       Х ѕопередн≥ стол≥тт¤ були в≥дносно малопод≥Ївими. ≤ ф≥лософи (а њх завжди обмежена к≥льк≥сть) встигали хоча б частково осмислити х≥д под≥й. ’’ стол≥тт¤ було перевантажене под≥Їв≥стю. ≤ це позбавило можливост≥ осмисленн¤. ѕочавс¤ некерований ≥ неосмислений рух . ѕочавс¤ ланцюг фатальних помилок.
       ’’≤ стол≥тт¤ буде ще б≥льш насичене под≥¤ми.

       Х Ћюдей стаЇ все б≥льше. „и не в цьому природа нин≥шн≥х катастроф? ( ÷е не за ћальтусом, а просто так...)

       Х ¬еличний стан рад≥сного творенн¤ найчаст≥ше супроводжуЇ писанн¤ графомана. ћитцев≥ ж д≥стаЇтьс¤ лише стражданн¤ над р¤дком ≥ шматуванн¤ списаних аркуш≥в.

       Х ѕостмодерн≥зм Ц це мародерство св≥товоњ культури.

       Х ѕров≥нц≥йна пристрасть - смакуванн¤ ≥нтелектуальною мертвечиною.

       Х УЋист¤ травиФ Ц це вербальний нонсенс. ÷е ≥нтуњтивне передбаченн¤ утоп≥чност≥ рад≥сних в≥з≥й ”њтмена.

       Х “алант Ц це не дар, а в≥дпов≥дальн≥сть.

       Х ѕоет Ц це не профес≥¤, а сексуальна ор≥Їнтац≥¤.

       Х ” ж≥нок Ї два недол≥ки Ц те, що вони говор¤ть ≥ те, що вони робл¤ть. ” чолов≥к≥в Ї теж своњ недол≥ки Ц те, що не говор¤ть, ≥ те, чого не робл¤ть.

       Х ѕошук сл≥в, найвища гармон≥¤ ¤ких зак≥нчуЇтьс¤ мовчанкою Ц тема в≥рша.

       Х ћ≥й д≥д ≥ прад≥д проросли травою...

       Х ¬елик≥ спогади про особисте житт¤.

       Х ∆еглов ≥ Ўарапов у в≥домому сер≥ал≥ Ц це протисто¤нн¤ свавол≥ в ≥мТ¤ вищоњ мети ≥ толерантност≥ та вищоњ справедливост≥. якби не харизма ¬исоцького Ц всенародного улюбленц¤ Ц то його герой, ∆еглов, сприймавс¤ б швидше ¤к персонаж негативний. ќсобливо зараз, коли людськ≥ ц≥нност≥ ≥ свобода особистост≥ стали б≥льше важити, н≥ж у часи створенн¤ ф≥льму.

       Х Ќайг≥рше дл¤ поета Ц те, що увесь час потр≥бно писати в≥рш≥.

       Х ” поета завжди знайдетьс¤ в кишен≥ з≥мТ¤тий пап≥рець з в≥ршами, ¤кими в≥н намагаЇтьс¤ щоразу з≥псувати гарне враженн¤ в≥д себе.

       Х Ћюдина атиповоњ ор≥Їнтац≥њ.

       Х Ћазарко нагадав, коли сто¤ли говорили з ним, п≥д≥йшла студентка ≥ спитала: У оли здавати курсову? „им швидше, тим краще?Ф УЌ≥, - в≥дпов≥в ¤ (за словами Ћазарка)- „им краще, тим швидшеФ. ўо ¤ мав тод≥ на уваз≥ Ц не памТ¤таю, але ћ.ќ. до цього часу згадуЇ цей каламбур.

       Х Ќа державних екзаменах. ≈кзаменатор: ѕереходьте вже до сучасност≥... —тудентка: јга, так от, говор¤чи про середньов≥чч¤... ѕ≥сл¤ зам≥шанн¤ в р¤дах член≥в ƒ≈ , “рофименко сказала, що це вона, мабуть, ¤к ≥ ”мберто ≈ко вважаЇ, що нин≥ - середньов≥чч¤.

       Х Ќаснилос¤: У—индром зам≥щенн¤ проблемиФ. —уть у тому, що людина п≥дсв≥домо в≥дчуваЇ, ¤ка насправд≥ проблема не даЇ њй жити нормально. јле ≥нод≥ св≥дом≥сть протестуЇ проти цього (з р≥зних причин Ц комплекси, легкодух≥сть ≥ т.п.) ≥ пропонуЇ натом≥сть ерзац-проблему, ¤ку людина щиро вважаЇ справжньою своЇю проблемою ≥ ус≥ сили, а ≥нод≥ й житт¤ кладе на њњ подоланн¤. јле щаст¤ не приходить, ≥ тод≥ св≥дом≥сть пропонуЇ ≥ншу УпроблемуФ у той час, коли до справжньоњ проблеми людина п≥дступитись боњтьс¤. “ак працюЇ У—индром зам≥щенн¤ проблемиФ ≥ з ц≥Їњ теми ¤ мав допов≥дь ув≥ сн≥. (ћожливо, це стосуЇтьс¤ у першу чергу мене...)

       Х У„ому у ¬ас б≥льше сумних в≥рш≥в, н≥ж веселих?Ф - ≥нод≥ запитують у мене про моњ в≥рш≥ ≥ моњх Уорфењвц≥вФ. —каж≥ть, а ви знайом≥ з украњнськими народними п≥сн¤ми? яких п≥сень там б≥льше Ц веселих чи сумних? Ѕезперечно ж, сумних. „ому?  оли ви розгадаЇте це, то знайдете в≥дпов≥дь ≥ на перше запитанн¤. ѕричиною дл¤ виникненн¤ емоц≥њ Ї в≥дхиленн¤ в≥д норми. Ќорма Ц це спок≥й, порушенн¤ спокою породжуЇ думку.  оли житт¤ в норм≥, то Їдиний в≥рш, ¤кий ¤ мусив би писати щодн¤ складавс¤ б з Їдиноњ фрази: У” мене все нормальноФ. “ому прекрасно, що житт¤ людей (¤ке маЇ ≥нод≥ драматичн≥ в≥дхиленн¤) породжуЇ думку (¤ка Ї в≥дхиленн¤м в≥д норми Ц в≥дсутност≥ думки). (Ф¬≥дсутн≥сть думки ¤к нормаФ).

       Х ѕр¤мо перед обличч¤м проступив з темр¤ви ср≥бл¤стий силует голови ≥ був перед його очима довго лише невиразним контуром, а пот≥м почали проступати на ньому контури чийогось обличч¤. ¬≥н спочатку зац≥кавлено спостер≥гав за цим ≥ раптово зл¤кавс¤ в≥д того, що може п≥знати це обличч¤. ≤ в≥д цього божев≥льного перел¤ку прокинувс¤. 13.08.03

       Х ј ќд≥ссей так ≥ не вернувс¤ на ≤таку...

       Х  олише стебла дерев.

       Х Уѕотр≥бно не заперечувати ≥ давати ≥нколи обережно св¤ткувати рух ≥ недбал≥сть ¤к≥ толерантно опрацьован≥ в≥д першого дзв≥нка до олива зв≥дки мармуровими сх≥дц¤ми п≥дн¤лась сн≥жно королева обмовившись на ходу про жолуд≥ навесн≥ ¤к≥ в≥дтепер хот≥ли дзвонити кожному пов≥домл¤ючи про себе ≥ про усп≥х що триваЇ усп≥х що триваЇ усп≥х що триваЇ безмежно... “репет лист¤ ¤ке може створити лоно безмежж¤ ≥ м≥сто що набухаЇ зранку молоком ≥ молозивом в≥ддане ≥ вз¤те навпаки синь ≥ ¤нь ≥ кол≥р ≥ спека ≥ спрага ¤ка не може не в≥дтворюватись у тоб≥ коли ти безмежно проникаЇш вдалину ≥ не можеш в≥ддалитис¤ в≥д себе косм≥чно ≥ безмежно ¤к усп≥х ¤к космос ¤к усп≥х ¤к космос ¤к усп≥х ¤к усп≥х ¤к усп≥х. 13.08.03 («аписано ¤к досв≥д чистого потоку св≥домост≥). (÷е вийшло схожим на верл≥бр нов≥тнього штибу, хоча писалось ¤к повна ма¤чн¤Ф).

       Х Ќесамовито милувавс¤ краЇвидами... ( п≥сл¤ в≥дв≥дин  арпат).

       Х  ожен середньостатистичний покупець глибоко переконаний, що по той б≥к прилавку (а може в≥н мр≥Ї про це) стоњть Уд≥вчинаФ, точн≥ше Ц УдЇвушкаФ. “ак в≥н ≥ звертаЇтьс¤ до кожноњ, незалежно в≥д в≥ку продавщиц≥. “≥льки й чуЇш УƒЇвушка, зважте мен≥ п≥вк≥ла ковбасиФ. —лово УдЇвушкаФ на територ≥њ магазину маЇ ознаку не статеву, а профес≥йну, зам≥щуючи, повн≥стю або частково, слово УпродавецьФ. ≤ раз у раз спостер≥гаЇш, ¤к постпенс≥йного в≥ку УдЇвушкаФ, у душ≥ схвильована цим черговим компл≥ментом, завз¤то шматуЇ вам Ул≥карськуФ або УшахтарськуФ (до реч≥, мене завжди насторожували ц≥ назви: коли лежать УкровТ¤наФ, У¤ловичаФ, Ул≥вернаФ, а поруч Ул≥карськаФ ≥ УшахтарськаФ, питаЇш себе: а з чого ж ц≥ зроблен≥?)

       Х ўодо дискус≥њ навколо Ум≥фологемиФ, Ўевченка, на¤вн≥сть ¤коњ заперечують або ¤ку захищають УконсерваториФ (св≥дом≥ украњнц≥) та ¤ку прагнуть розв≥нчати молод≥ хунвейб≥ни в≥д культури. –озв≥нчанн¤ т.зв. Ум≥фологемиФ “.Ўевченка веде не до винайденн¤ обТЇктивноњ ≥стини, ¤ка нам н≥коли не буде доступна, а до руњни, на ¤к≥й буде створено новий м≥ф про Ўевченка, м≥ф, ¤кий буде в≥дпов≥дати новим запитам, а не запитам народник≥в ’≤’ ст., б≥льшовик≥в ’’ чи д≥аспори ’’≤, ¤к≥ створили кожен св≥й власний вар≥ант Ўевченкового м≥фу ≥ передали ц≥ уламки нам у спадок. ÷≥ уламки не вкладаютьс¤ у голови молод≥, оск≥льки не становл¤ть Їдиноњ, орган≥чноњ форми. —творенн¤ сучасного Ўевченкового м≥фу повинне ≥ти поруч ≥з створенн¤м нового украњнського м≥фу Ц украњнськоњ ≥дењ, украњнськоњ мр≥њ. Ѕез цих двох взаЇмоповТ¤заних ≥деолог≥чних складових подальший прогресивний розвиток ”крањни неможливий Ц н≥ економ≥чний, н≥ пол≥тичний, н≥, тим б≥льше, культурний.

       Х —енс житт¤ дл¤ ж≥нки: 1) знайти чолов≥ка; 2) отруњти йому житт¤.

       Х ќсновне питанн¤ ф≥лософ≥њ дл¤ ж≥нки: У«ачем же ¤ нар¤жалас¤, дура?Ф

       Х Ѕодлер њй не сподобавс¤, б≥льше того Ц окрем≥ в≥рш≥ викликали у нењ почутт¤ близьке до огиди, ≥ вона бо¤лась торкатись до цих стор≥нок.

       Х Ќайб≥льший попул¤ризатор вкрай модного нин≥ ≥ УформатногоФ на ‘ћ-станц≥¤х т.зв. УшансонуФ (крим≥нального блатн¤ка, насп≥ваного жидами, ¤к≥ зроду не нюхали параш≥) Ц сучасний режим, ¤кий заган¤Ї кап≥тал в т≥нь, створюючи передумови дл¤ романтизац≥њ крим≥нального св≥ту. ѕрикметно, що сп≥ваки справжнього шансону Ўарль јзнавур, ≈д≥т ѕ≥аф, ∆ак Ѕрель Ц не Уформатн≥Ф, а «вЇзд≥нськ≥, Ўуфут≥нськ≥,  р≥чЇвськ≥,  руг (теж не ≤ванов) Ц чомусь Уформатн≥Ф. ћоже, це комусь виг≥дно?

       Х Ћюбов Ц це пост≥йне зусилл¤.

       Х УЌе зображуючи зовс≥м н≥чого реального, у вульгарному розум≥нн≥ цього слова, вони безпосередньо не виражають н≥¤коњ ≥дењ, але повинн≥ примусити людину мислити без допомоги ≥дей чи образ≥в, ¤к це робить музика, просто завд¤ки таЇмничим взаЇмозвТ¤зкам, ≥снуючим м≥ж нашим мозком ≥ тим чи ≥ншим розташуванн¤м фарб чи л≥н≥йФ. ÷е завданн¤ ≥мпрес≥он≥ст≥в практично неможливе дл¤ поез≥њ.

       Х Ќа думку Ћ. —. ¬иготського, мистецтво займаЇ середнЇ м≥сце м≥ж сном та неврозом, в його основ≥ лежить конфл≥кт, ¤кий вже Уперезр≥в дл¤ снобаченн¤, але не зробивс¤ патогенимФ. яке вульгарно-матер≥ал≥стичне трактуванн¤ того в≥чного дива, що зветьс¤ мистецтвом! „ому ж н≥ сон, н≥ невроз н≥хто не додумавс¤ називати боговдохновенним. ƒо того ж зовс≥м не враховано те, що мистецтво б≥льшою м≥рою творитьс¤ св≥домо, з вол≥ автора, на в≥дм≥ну в≥д сновид≥нь та нервових розлад≥в.

       

       Х Уўодн¤ було те самеФ. ÷им реченн¤м починаЇтьс¤ новела ћ. оцюбинського У—онФ. ” цьому реченн≥ увесь той безмежний, нутр¤ний жах, ¤кий ми переживаЇмо щодн¤ в≥д незворушноњ, глухоњ, невмолимоњ незм≥нност≥. ≤ ми наст≥льки звикаЇмо до нього, що це в≥дчутт¤ жаху, цей одв≥чний невроз починаЇмо сприймати ¤к норму. ≤ в≥н стаЇ „ј—“»Ќќё ЌјЎќ√ќ ўќƒ≈ЌЌя. ≤ знов, ≥ знов - Ущодн¤ було те самеФ.

       Х “ретину житт¤ ми проводимо ув≥ сн≥. ≤ н≥чого не памТ¤таЇмо, не знаЇмо про це. ƒе ми були увесь цей час, що ми зробили, що з нами в≥дбулось? Ќапевне, можна було б ¤кось њњ скласти, не можуть же наш≥ сни бути розр≥зненими шматками ¤кихось вид≥нь. ћожливо вони утворюють ще одну нашу б≥ограф≥ю? ƒе та Уавтоб≥ограф≥¤ житт¤ ув≥ сн≥Ф? (ѕ≥сл¤ роздум≥в над фразою  оцюбинського Ух≥ба д≥йсн≥сть не щезаЇ так само безсл≥дно, ¤к сон?У).

       Х ўо таке автоб≥ограф≥¤? („и б≥ограф≥¤ взагал≥?) ÷е типовий перел≥к м≥сць ф≥зичного перебуванн¤ людини, м≥сць його сусп≥льноњ д≥¤льност≥ (навчанн¤, роботи, служби), посад, чин≥в, р≥дше Ц перел≥ку його Уздобутк≥вФ Ц книг, картин, проект≥в, буд≥вель тощо (тобто того, на що була спр¤мована зовн≥шн¤ д≥¤льн≥сть людини). ”се це Ц наб≥р дат, топон≥м≥в, чиновничоњ терм≥нолог≥њ Ц окреслюЇ лише м≥сце людини в час≥, простор≥ ≥ сусп≥льств≥, але жодною м≥рою не стосуЇтьс¤ самоњ людини, њњ сутност≥, њњ думок, переживань, в≥дкритт≥в, розчарувань, закоханост≥, ненавист≥, радост≥ п≥знанн¤, смутку втрат ≥ всього ≥ншого, що ¤ назвав би Уавтоб≥ограф≥Їю душ≥Ф. „ому зам≥сть того, щоб писати Уу н-ц¤тому роц≥ ¤ ск≥нчив дес¤тир≥чку ≥ поступив до с/г техн≥кумуФ, не спробувати написати щось на зразок У у н-ц¤тому роц≥ ¤ вперше пережив млосне в≥дчутт¤ коханн¤, з ¤ким тањвс¤, ≥ так ≥ не в≥дкрив його своњй обраниц≥, до котроњ так ≥ не насм≥ливс¤ п≥д≥йти...Ф „ому ≥з свого житт¤ ми вписуЇмо не лише у бланки в≥дд≥лу кадр≥в, а й у ¤к≥сь в≥льн≥, незаангажован≥ стор≥нки лише ту форму нашого ≥снуванн¤, ¤ка визначаЇтьс¤ ¤к Усусп≥льно значима д≥¤льн≥стьФ ≥ регламентуЇтьс¤ чиновничими приписами? ј куди вписати усе ≥нше? ≤ чи потр≥бно це комусь? Ујвтоб≥ограф≥¤ т≥лаФ потр≥бна хоч в≥дд≥лу кадр≥в, а кому потр≥бна Уавтоб≥ограф≥¤ душ≥Ф?

       Х ƒ≥йсн≥сть в≥др≥зн¤Їтьс¤ т¤гл≥стю, сон Ц дискретн≥стю. ѕро св≥й учорашн≥й день ми памТ¤таЇмо (зазвичай), тод≥ ¤к под≥њ, що в≥дбулись у сн≥, ми не запамТ¤товуЇмо ≥ не пригадуЇмо у наступному сн≥, ≥ не д≥Їмо у наступному сн≥ виход¤чи з досв≥ду про попередн≥й сни. ўоденна д≥йсн≥сть повинна враховувати попередн≥й досв≥д, сон Ц в≥льний ≥ творить щораз нов≥, незалежн≥ обставини д≥њ.

       Х ≤ сл≥в нема ≥ б≥ль у груд¤х // ” ц≥й к≥мнат≥ хтось ≥ще // ” нього запах лист¤ ≥ гриб≥в...

        Х ¬≥рш≥ переконують самою красою ≥ думка вже не маЇ потреби в обірунтуванн≥ та доказах.

Сайт управляется системой uCoz