” ѕќЎ” ј’ N.





«ћ≤—“

1. ” пошуках N.
2. Уза книжкою до полиц≥...Ф
3. Утри моњх подруги завжди зайн¤т≥ д≥лом...Ф
4. У¤кщо довго вдивл¤тись у темр¤ву...Ф
5. Улежиш знесилена...Ф
6. У–≥здво. Ќ≥ч за в≥кном...Ф
7. ƒал≥ (не) буде
8. У¬≥н цю ж≥нку кохав ≥ не м≥г, щоб не дихати нею...Ф
9. Уѕропливли за водою не раз оболоки...Ф
10. Уми переможемо з тобою...Ф
11. У≥дуть вже т≥ хто в нас пов≥рить...Ф








” ѕќЎ” ј’ N.

       вже пролилос¤ молоко
       ≥ дозр≥вають грона гн≥ву
       ≥ в≥н ≥де ≥ в темну ниву
       л¤га зерно ≥з рук його
≥ там беретьс¤ ворожити:
¤ Ї... ¤ Ї... ¤ буду жити

       ≥ молоко ≥ грона гн≥в
       ≥ горе повнитьс¤ очима...
       ще пройде стане в≥дпочине
       ≥ кине в землю жменю сл≥в
в≥дм≥нки з≥псують вс≥ рими
не т≥... не т≥й... не та... не з тими

       дозр≥ють ¤блука очей
       ≥ стане в≥н закриЇ оч≥
       м≥ж темних зерен сл≥в пророчих
       ≥ кине кине кине ще
в≥дм≥нки знов не так сплете
не так... не та... не та... не те

       кр≥зь в≥њ вдивитьс¤ туди
       де зр≥Ї гн≥в у темних гронах
       останнЇ зерно в землю зронить...
       ≥ молоко... ≥ жди б≥ди
кр≥зь ниву темно пророста
≥ безнад≥йно жде Ц де та? де та?


               

за книжкою до полиц≥ Ц
       ≥ день пройшов
чаю заварив м≥цного Ц
       ≥ день пройшов Ц
вогню п≥дн≥с до цигарки Ц
       ≥ день пройшов

а на ранок гл¤неш Ц
дес¤ть рок≥в минуло


               

три моњх подруги завжди зайн¤т≥ д≥лом

мо¤ горд≥сть власн≥ виразки чеше
мо¤ л≥нь убиваЇ м≥й час
мо¤ невпевнен≥сть сидить п≥д≥бгавши хвоста
≥ чекаЇ доки кинуть њй к≥стку

щоб под≥литис¤ з л≥нню ≥ горд≥стю

¤ звик вже до них ≥ живу без проблем
та у дзеркал≥ вже майже не видно
              мене Ц ≥з-за них
≥ ¤ голюсь та прич≥суюсь наосл≥п


               

¤кщо довго вдивл¤тись у темр¤ву
то вона починаЇ формувати твоЇ т≥ло
≥ ти могла би п≥д≥йти до мене
та навколо мене коло св≥тла


               

лежиш
знесилена
≥ у пупку
ще коливаЇтьс¤
наш сп≥льний п≥т
хоча т≥ла
давно вже розТЇднались

о л≥то!
п≥знаю в усьому ¤
твоњ прикмети


               

–≥здво. Ќ≥ч за в≥кном. «н≥чевТ¤ мну
у пальц¤х тишу ≥ гострю сокиру,
чим остаточно змушую нев≥ру
сокир≥ в≥рити й в≥кну,

де ¤нголи, зор¤ ≥ сн≥г з небес,
все замело ≥ вздовж дор≥г карпати,
господар≥ з сокирами ≥ хати,
≥ через вс≥ дом≥вки хрест.

–≥здво. ≤ до розпТ¤тт¤ довго ще.
” ¤слах порожньо. “а сума в≥ри
веде волхв≥в ≥ руки до сокири,
≥ до стол≥в з кутею ≥ борщем.

ќдин на вс≥ дом≥вки св≥жий хрест
старанно тешуть хаз¤њ на весну
тому, хто вмре, коли земл¤ воскресне,
щоб в≥н по тому теж воскрес.

—≥че мороз мов римським батогом,
зат¤гуЇ у скл≥ замерзл≥м в≥чко.
¬же н≥ч. –≥здво. —окира й св≥чка.
’ристос родивс¤! —лав його!


        ƒјЋ≤ (Ќ≈) Ѕ”ƒ≈

л¤гла кр≥зь н≥ч легка межа
≥ тонко вигострила леза
≥ ти лежиш мов антитеза
до болю лаг≥дним ножам
у мить вгризаЇшс¤ прекрасну
≥ р≥жеш губи в кров ≥ ¤сна

≥ не настачити р≥чок
що по меж≥ ножа розлит≥
кр≥зь пальц≥ вислизають мит≥
перет≥каючи в н≥що
перет≥каючи в поразки
шепочуть нам: житт¤ це казка

застиг тривим≥рно тв≥й час
≥ дотик рук висить над лезом
≥ проливаЇ с≥к береза
формуЇ образи образ
≥ вписуЇ тебе у прост≥р
де все до болю ¤сно й просто


               

на поверхн¤х самотностей
м≥кроагонњњ м≥крокоханн¤
                     Ѕ.–убчак
¬≥н цю ж≥нку кохав ≥ не м≥г, щоб не дихати нею,
≥ не м≥г не померти, коли не настало весни.
¬≥н все знав наперед, не пускаючи ж≥нку у сни,
≥ пустив за пор≥г, н≥би в кам≥нь впустив √алатею.

’то ц¤ ж≥нка дл¤ нього? Ќаруга, над≥¤, спас≥нн¤?..
≤ коли не настало весни, в≥н з≥брав корабл≥
≥ вчорашн≥ над≥њ, й поплив у глибини земл≥.
≤ поб≥г всл≥д за ними пор≥г, ≥ з≥тхнуло кам≥нн¤...

≤ настала весна. ≤ кор≥нн¤ угору з глибин
разом з соком земл≥, що нагадуЇ кращ≥ ≥з вин,
п≥д≥йма тихий шеп≥т, ≥ в≥н пророста над землею.

≤ у кого в гар¤чу траву упаде голова Ц
злинуть з вуст, н≥би зразу ж чужих, нетутешн≥ слова:
я цю ж≥нку кохав ≥ не м≥г, щоб не дихати нею.


               

ѕропливли за водою не раз оболоки,
доки жданики њв ¤, чекавши предтеч,
≥ вростав ¤ у п≥ч тридц¤ть л≥т ≥ три роки,
≥ текли ≥ скисали молочн≥ потоки,
≥ чекав ¤ на слово, на силу, на меч.

≤ з водою прийшли на безног≥ пороги
т≥, хто слово прин≥с, щоб водою ≥ти.
≤ те слово безсиле звелос¤ на ноги,
мов мечем роз≥тнувши горл¤нку. ўе б трохи
≥ п≥шло б... “а ≥ти не було вже куди.

≤ упало на п≥ч ≥ зарилос¤ в просо,
≥ мен≥ гострим коренем в груди вросло,
поруч с≥ла над≥¤ безжурна ≥ боса
≥ вплела синю п≥сню в н≥м≥юч≥ коси
про молочн≥њ р≥ки ≥ гостре весло.


               

ми переможемо з тобою
не по зубах њм с¤ в≥йна
се наша пр¤ се нам до бою
≥ржуть вже кон≥ за сулою
≥ у путивл≥ жде вона

дороги звТ¤зано у вузол
не розплести не об≥йти
≥ соколом на струни гусел
наш крик упав ≥ цим примусив
чуж≥ розтр≥скатись щити

холодний вуж в гар¤чих травах
тече л¤кливо м≥ж копит
≥ ос¤гаЇ себе слава
≥ гл¤дач≥ скандують браво
актори витирають п≥т

вже л≥тописц≥ гостр¤ть пера
≥ нас наколюють на них
чорнила всотають папери:
такого дн¤ такоњ ери
с¤к≥ повстали на таких

щоб не миритис¤ з судьбою
щоб не хилитись до трави
чи переможем чи обоЇ
в т¤жк≥м знесилимось двобоњ
дл¤ нас пусте Ц йдемо на ви!


               

≥дуть вже т≥ хто в нас пов≥рить
коли зачнетьс¤ проминанн¤
коли в≥дм≥р¤тьс¤ вс≥ м≥ри
у р≥к у день у час останн≥й

њх в≥ра темна ≥ густа
по в≥нц¤ виповнить м≥ста

≥ нас зат¤гне смол¤нисто
в терпкий бурштин боготвор≥нн¤
з таких ¤к ми збере намисто
нове незнане покол≥нн¤

≥ ми застигнем гор≥лиць
на мармурових ши¤х жриць

≥ слово наше стане г≥мном
≥ на монетах наш≥ лиц¤
≥ здастьс¤ це питанн¤ дивним Ц
що в в≥р≥ т≥й в≥д нас лишитьс¤?


Сайт управляется системой uCoz